Олег Соскін вважає, що у “водному” університеті здійснюють кавалерійські наскоки

Голова Української Національної Консервативної партії, професор Національної академії управління Олег Соскін прокоментував процеси, які відбуваються сьогодні у Рівненському національному університеті водного господарства та природокористування після того, як цей заклад очолив Микола Сорока. «Дуже тривожний процес відбувається у найбільшому університеті Рівного. Складається враження, що в даній ситуації поставлено якусь приховану мету – розгромити корпус старих кадрів і знищити старі викладацькі школи. Якщо подивитися, на кого їх міняють, то це не є, скажімо, якісь видатні науковці, керівники наукових шкіл, знані люди в науково-викладацьких колах. Це люди сірого кольору, так би мовити, які виконують чиюсь волю. Я добре знаю Рівненський університет, ми дуже багато працювали з минулим керівництвом, сформували тут євроатлантичний центр, і мені не зрозуміло, для чого здійснювати такі кавалерійські заходи по знищенню флагмана науково-викладацької царини Рівного.

Я взагалі не розумію, чому Сорока прийшов в цей університет, а коли він став ректором, то навіщо йому потрібно було балотуватися до Верховної Ради. В його біографії немає яскравих сторінок, де він би займався професорсько-викладацькою роботою, що він якийсь видатний науковець, дослідник, викладач. Я особисто знав багатьох завідувачів кафедр, і не розумію, наприклад, чому з кафедри українознавства зробили кафедру суспільних наук. Є ж цілі факультети в університетах, як може одна кафедра обслуговувати цілі факультети? Наприклад,  історія України, економіка, макроекономіка, політологія не поєднуються в суспільні науки, це різні речі, їх не можна поєднувати, причому просто в кафедру. Я розумію, якби був створений Інститут суспільних наук чи гуманітарних наук. А це все якісь комуністичні і дикунсько-капіталістичні механізми руйнації університетів. Є ж акредитація і ліцензування певних напрямів і спеціальностей. Зараз університети є сукупністю інститутів, а інститути мають певні факультети і кафедри, які спеціалізуються на випуску фахівців тієї чи іншої кваліфікації. І те, що відбувається така реорганізація, не відповідає вимогам Болонського процесу.
Адже суть Болонського процесу полягає у мобільності студентів і викладацького, професорського, наукового складу. Мобільність означає, що потрібно розробити рамки кваліфікацій, розробити систему ЄКТС – Європейської кредитно-трансфертної системи, диплом, додаток до диплому, потрібно зробити стиковку спеціальностей, які викладаються в ліцензованому університеті із спеціальностями у тих партнерах-університетах, з якими є споріднена спеціалізація в європейських країнах. Щоб студенти і викладачі могли навчатися в тих університетах Європи. У Рівному я цього стрижня не бачу, все, що відбувається – це просто ламають університет і міняють кадри з єдиною метою – підпорядкувати їх нинішньому почесному президентові, який, на мій погляд, використовує університет просто як плацдарм для свого політичного, фінансового і кар’єрного зростання, а не як унікальний науковий викладацький заклад, який би розглядався як колиска, з якої будуть народжуватися кадри.
Я не бачу цього. І немає якоїсь широкої дискусії серед громадськості, серед колективу університету, але найбільше вражає заляканість викладацького корпусу, які поводять себе наче жертовні тварини, яких ведуть на бійню, а вони мовчать і зі всім погоджуються, не борються, не утворюють своїх потужних центрів спротиву цьому диктату. Якби, наприклад, цей Сорока сказав, що він хоче, щоб університет став автономним, що він запросить найкращих професорів, я їм дам зарплату, помешкання і запрошу якомога більше видатних людей, щоб створити інститути замість факультетів, кафедри будуть в цих автономних інститутах і ми досягнемо автономізації в цілому університету. Це б я міг зрозуміти.
А розправлятися з кадрами, викидати на вулицю досвідчених людей, а їх можна десятками перераховувати, це – сталінський підхід. Що ми отримаємо в результаті? Якість підвищиться? Я впевнений, що не підвищиться. Я взагалі не можу зрозуміти, що таке почесний президент університету. Якщо людина є народним депутатом, то нехай виконує функції народного депутата, тим паче, він – мажоритарник, в нього й так дуже багато роботи. А сидіти на двох стільцях – неправильно. Тим паче, Сорока – відомий кучміст, це людина Віктора Медведчука, а Медведчук – це представник кремлівської кадебістської п’ятої колони. Це вже саме по собі несумісний процес для демократичного рівненського соціуму. І я здивований, що рівненська громада так спокійно на це дивиться. І політичні сили просто інертно спостерігають, як нищиться осередок демократії та інакодумства», – зазначив Олег Соскін.

OSP-UA.INFO фото Вісті Рівненщини

В продовження теми, матеріал з ресурсу rivnepost.rv

Микола КорецькийПрийшовши на посаду ректора НУВГП, Микола Сорока запровадив режим суворої економії та дисципліни. Тепер п.Сорока — нардеп у Києві, але його справу продовжує Микола Корецький, в.о. ректора. Викладачі до такого ставлення не звикли і новим стилем керівництва не задоволені. Стверджують, що ректорат перегинає палку — прискіпується до викладачів, звинувачує безпідставно у хабарництві, змушує без аргументованих причин писати заяви на звільнення, дає вказівки “зрізати” оцінки студентам, щоб економити на виплаті стипендій. Приходять і доценти, і просто викладачі скаржитись і в редакцію, але свої прізвища публікувати не хочуть, сподіваються, що скорочення омине їх, хоча, кажуть, не менше 70 викладачів мають звільнити.

 
 
Микола Корецький

Усі ці запитання, сумніви, образи та претензії викладачів ми переповіли в.о. ректора НУВГП Миколі Корецькому і попросили пояснити, чому така напруга створена у колективі:

— У НУВГП накопичилося чимало проблем, які тягнулися рік у рік і на які раніше заплющували очі. Ми ж беремося усі їх вирішити. Наприклад, коли ми почали працювати у “воднику”, дефіцит у бюджеті був 10 млн. грн. Нині уже є залишок коштів на рахунку університету. Такого результату вдалося добитися внаслідок економії, припинивши необґрунтовані витрати. В університеті витрачали сотні тисяч гривень на квіти і подарунки, додатково платили за роботу своїм же лабораторіям. Окрім того, ми запровадили економію на всіх напрямках і гарно попрацювали під час вступної кампанії — до нас прийшло більше студентів порівняно з 2011 роком.

Можливо, ми неправильно робимо, що виносимо проблеми університету на обговорення громадськості. Але приховувати одну з найбільших проблем нашого університету не будемо. У нас траплялися випадки, коли викладачі воліли отримати гроші за оцінку, а студенти — заплатити. Дехто з викладачів взагалі сесії розцінював як засіб підзаробити, навіть умудрявся розповсюджувати серед студентів свої монографії за завищеними цінами.

В університеті запровадили ректорський контроль. Тепер перевіряємо, як проходить сесія. Ми хочемо викорінити хабарництво. Звільняти нікого не будемо. Діятимемо цивілізовано. Є різноманітні дисциплінарні стягнення, будемо проводити роз’яснювальну роботу як серед студентів, так і викладачів. Потрібно покращувати імідж університету, і це варто розуміти. Ми ні на кого не тиснемо. Якщо у людини чисте сумління, на неї тиснути неможливо.

Майбутнє скорочення не стосуватиметься професорсько-викладацького складу, проте у зв’язку зі змінами в системі навчання оптимізація кадрів може все-таки відбутися. Так, в університеті працює 1900 осіб; 640 з них викладачі, 250 — навчально-допоміжний персонал, тобто методисти, лаборанти. Виходить, що один навчально-допоміжний працівник у нас на двох викладачів. Це суперечить всім нормам вищої школи. Оскільки ми змінюватимемо структуру університету, аби поліпшити якість навчання — замість факультетів у нас будуть навчально-наукові інститути — допоміжний та технічний персонал доведеться зменшити. Проте на скільки відсотків — говорити не можу. Повторю лише, що професорсько-викладацького складу скорочення не торкнеться. Хоча проблем із викладачами також вистачає. І не лише тих, що пов’язані з хабарництвом. У нас дуже багато викладачів, яким вже понад 70. Студентам приємніше працювати із молодшими викладачами. Ми пропонували тим, хто вже пропрацював чимало років, дати дорогу молодшим. Не йдеться про звільнення. Старші викладачі могли б займатися монографіями, аспірантурою. Проте в більшості не погоджуються. Ми також будемо над цим працювати.

Нині в університеті близько 8 тисяч студентів, 3217 — бюджетники. Майже 30% студентів бюджетної форми навчання не отримують стипендії. Це середній показник по Україні. Так завжди було. Ми ніколи не будемо зрізувати комусь стипендію. Якщо студент старається, він отримуватиме оцінки, на які заслуговує. Навіть роздумуємо над тим, щоб запровадити своєрідні бонуси для тих, хто гарно працює протягом семестру. Якщо студент набере велику кількість балів, то йому не потрібно буде йти на іспит. Якщо діти будуть вчитися самостійно, а не викуповуватимуть оцінки, якщо їхній рівень буде справді високим, ми готові платити стипендію хоч всім.

Алла САДОВНИК*

 




Всі коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію. Коментатори, які використовують декілька ніків (імен)-будуть попереджені і можуть бути забанені. Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях грубощі щодо інших учасників дискусії та наклепи (поширення завідомо неправдивдивої інформації, яка порочить іншу особу) - можуть бути забанені адміністратором. Якщо ви вважаєте, що якась інформація не відповідає дійсності і маєте на те суттєві підстави - напишіть нам zdolbunivcity@i.ua і модератор ОБОВ'ЯЗКОВО розгляне ваш лист у найкоротший термін.

Інструкція: "Як користуватися системою коментування"
 
 
 

Архіви

 
 

Партнери

 
 ЗЕОН член Партнерства За прозорі місцеві бюджети