Гурби-2013: недоліки і помилки, які можна виправити

Гурби-2013: післяслово

гурбиВже традиційно третій день Великодня збирає на Гурбах Здолбунівського району чимало люду, який прибуває зі всієї України, щоб пом’янути славетних вояків УПА, які в 1944 році зійшлися на цьому місці у нерівному двобої з військами НКВС. Багато часу сплинуло з моменту того бою. Гурби на сьогодні стали візитною карткою Здолбунівщини, адже на гербі Здолбунівського району дзвін на зеленому фоні означає саме це святе місце серед лісів. Тому заходам по відзначенню чергової річниці Гурбенського бою завжди приділялася чимала увага. У наступному році відзначатиметься ювілейна, сімдесята річниця битви під Гурбами. Очевидно, що на цю подію прибуде ще більше людей. А тому заходи потрібно буде провести на найвищому рівні, враховуючи помилки та недоліки, які було допущено у цьому році. Про них і піде мова далі.

 1.        Не було озвучено літургію у Свято-Воскресенському монастирі на Повстанських могилах.

Поки церква на Гурбах не збудована, Божественна літургія здійснюється у невеличкій церкві в самому монастирі, яка може помістити зовсім мало людей. Переважна більшість присутніх знаходиться поблизу церкви і зовсім не чує того, що відбувається у храмі. У минулому це питання, як правило, вирішувалося. А в цьому році літургію озвучено не було. Можливо, тому що до оргкомітету по відзначенню річниці бою не увійшов настоятель Гурбенського монастиря ієромонах Нифонт. Він би точно вказав, що потрібно озвучення. Натомість, духовенство на оргкомітеті представляв благочинний Здолбунівського району о. Павло (Джура). Йому, як я розумію, ця проблема не відома. Саме тому переважна більшість присутніх цього дня на Гурбах Божественної літургії, яку здійснив собор священиків Рівненської єпархії, не почула.

2.        Велика кількість міліції та її спец. підрозділів.

На заходах у Гурбах я беру участь з 2006 року, проте такої великої кількості міліції не пригадаю. Складалося враження, що сам Янукович от-от приїде вклонитися українським повстанцям. Зустрів багатьох, знайомих ще з виборів, міліцейських чиновників із Дубенського району. Пояснити, чому їх тут так багато, вони не змогли. І це при тому, що простих людей, які приїхали на заходи, було менше, ніж, наприклад, у минулому році. Та й приїхала міліція ближче до півдня, а от з самого ранку, коли вона дійсно була потрібна для того, щоб «розставляти» по місцях автомобілі приїжджих, – її не було. Доводилося ієромонаху Нифонту виконувати роль патрульного і просити гостей, щоб ті своїм транспортом не підпирали двері монастиря.

3.        Позиція влади щодо «небажаності» присутності на Гурбах державних службовців.

У минулі роки до Гурбів на третій день Великодня могли потрапити всі бажаючі. У цьому ж році бюджетників «просили» в цей день бути на роботі. Ніхто не говорить про те, що до Гурбів варто було звозити людей для масовості з усіх усюд (так, як це робилося на відкриття  перед виборами пам’ятника дітям, які загинули від рук НКВД). Проте той, хто хотів поїхати – мав би поїхати. Всеодно не віриться, що на третій день Великодня в кабінетах бюджетних установ кипіла робота. Як не крути, а настрій святковий…

4.        Поведінка людей під час святкування.

Настоятелю Гурбівського монастиря ієромонаху Нифонту вдалося викорінити з Гурбів партійну символіку: тепер на заходах присутні лише жовто-блакитні та червоно-чорні прапори. Більше того, у цьому році не було політичного мітингу. Можливо, саме тому Гурби проігнорували окремі політичні діячі. Виступав лише сам настоятель монастиря, який подякував найбільшим меценатам: сім’ї Олени Бригадир із Одеси (від себе особисто низький уклін за презенти у музей-криївку – австрійський штик-ніж періоду Першої с. в. та ППШ 1944 року), Віктору Кривуну та Віктору Матчуку. Окрім монаха – більше слова не мав ніхто. Тому що, як каже сам о. Нифонт, якби ті, хто тут з року в рік розпинаються, як вони люблять Україну, хоча б на десяту частину своїх слів щось робили для цього місця – вже давно була б на Гурбах зведена церква і добудований Пантеон…

Натомість, масової п’янки в радіусі кілометра від монастиря о. Нифонту викорінити поки що не вдається. Чомусь у свідомості нашого народу пам’ять про загиблих асоціюється саме із масовим вживанням оковитої. Пригадую, як років 5 тому допомагав монаху будувати гараж-майстерню. Ох і зекономили ми тоді цементу, додаючи в бетонний розчин скляні пляшки, зібрані у лісі  навколо території монастиря…

Хочеться сподіватися, що на відзначення 70-ї річниці Гурбенської битви вищевказані недоліки вдасться врахувати і заходи пройдуть на найвищому рівні. Адже Гурби – це місце з неймовірною аурою, де ми не лише можемо, а й зобов’язані черпати колосальну енергетику національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу.

 

сергій кондрачук Сергій Кондрачук



Всі коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію. Коментатори, які використовують декілька ніків (імен)-будуть попереджені і можуть бути забанені. Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях грубощі щодо інших учасників дискусії та наклепи (поширення завідомо неправдивдивої інформації, яка порочить іншу особу) - можуть бути забанені адміністратором. Якщо ви вважаєте, що якась інформація не відповідає дійсності і маєте на те суттєві підстави - напишіть нам zdolbunivcity@i.ua і модератор ОБОВ'ЯЗКОВО розгляне ваш лист у найкоротший термін.

Інструкція: "Як користуватися системою коментування"
 
 
 

Архіви

 
 

Партнери

 
 ЗЕОН член Партнерства За прозорі місцеві бюджети